Бібліодрайв

                                                                    Я ЗАПАЛЮ СВІЧУ

    Я запалю свічу, нехай горить,

нехай вона нагадує сьогодні,

про те, що в серці досі ще болить,

болить і не забудеться ніколи.

Коли не стало хліба на столі,

ішли й збирали стебла десь у полі,

усі збирали: і старі й малі,

а потім пухли, і вмирав поволі

мій змучений і гноблений народ,-

 народ, якого брат сусідній нищив,

 вмирали діти, ідучи в город,

щоб там знайти якусь поживу нишком.

.                      

І хоч багато пролилося сліз,

і так багато знищено народу,

та мусим жити, вистояти днесь,

бо ми усі нескореного роду!

І прийде час, і засія зоря,

і розжене пекельну вражу силу,

стаю тихенько на коліна я

й молюсь за тебе, рідна Україно!