Бібліодрайв

160 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 
І. Я. ФРАНКА (1856-1916)  УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА-КАМЕНЯРА.

"... Я син народа,

Що вгору йде, хоч був запертий в льох.

Мій поклик: праця, щастя і свобода,

Я є мужик, пролог, не епілог" 

                                                І. Франко

 Найгеніальніший поет пошевченківської доби. "Золотий мост» між українською і світовими літературами.  На сьогодні єдиний український поет -   номінант  на здобуття Нобелівської премії з літератури. В радянські часи в Україні були вилучені його твори:  «Не пора …», який  став другим гімном українців, «Великі роковини», «Розвивайся ти, високий дубе…» -  вірш, який  перетворився на народну пісню, та багато інших. Ті твори  Франка, які були заборонені в СРСР, побачили світ у виданні "Іван Франко Мозаїка із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах" (Львів: Каменяр, 2001). Колосально обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, письменник став величною постаттю  української культури. Був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем, громадським діячем. Сюжети для творів  черпав з життя і боротьби рідного народу та зі світової колиски  людської культури — зі Сходу, античної доби, Ренесансу. Новаторська збірка «З вершин і низин», яка  революціонізувала молоде покоління, була заборонена  в Російській імперії. Неперевершена вершина інтимної лірики - збірка «Зів'яле листя».     Найвизначніша поема - «Мойсей». Вершина прози -  роман «Борислав сміється». Розвивав історичний жанр: на основі українських літописів  написав  повість «Захар Беркут» про  героїчну боротьбу українських верховинців проти монголів 1241 року. У драматургії  виявив себе майстром соціально-психологічної  драми («Украдене щастя»). Дитячу літературу збагатив книгами: «Коли ще звірі говорили», «Лис Микита», «Пригоди Дон-Кіхота», «Коваль Бассім», «Абу-Касимові капці». Вишуканий   перекладач з 14 мов: залишив переклади  Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, Золя,  Пушкіна, Лермонтова, Чернишевського, Герцена, Некрасова, Міцкевича. З юнацтва збирав власну бібліотеку. Почесний доктор Харківського університету. Знав напам'ять усього «Кобзаря». Цікаво, що одруження Франка-галичанина з харків'янкою Ольгою Хоружинською сприймалося як уособлення духовної і політичної єдності Західної та Східної України. 

"Встане славна мати Україна,

Щаслива і вільна,

Від Кубані аж до Сяну-річки

Одна, нероздільна" 

                                 І. Франко