Я ЗАПАЛЮ СВІЧУ
Я запалю свічу, нехай горить,
нехай вона нагадує сьогодні,
про те, що в серці досі ще болить,
болить і не забудеться ніколи.
Коли не стало хліба на столі,
ішли й збирали стебла десь у полі,
усі збирали: і старі й малі,
а потім пухли, і вмирав поволі
народ, якого брат сусідній нищив,
вмирали діти, ідучи в город,
щоб там знайти якусь поживу нишком.
.
І хоч багато пролилося сліз,
і так багато знищено народу,
та мусим жити, вистояти днесь,
бо ми усі нескореного роду!
І прийде час, і засія зоря,
і розжене пекельну вражу силу,
стаю тихенько на коліна я
й молюсь за тебе, рідна Україно!